Удавсь на всеє зле проворний!
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Троянців насажавши повні
К чортам і щоб і дух не пах.
Юноні — все її гнівив;
Здававсь гірчійший їй від перцю,
Но гірш за те їй не любився,
І мамою Венеру звав;
І що його покійний дядько,
Путивочку Венері дав.
К Еолу мчалась, як оса.
Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? —
Сказала, як ввійшла у хату,
Перед старим Еолом-дідом,
Сама же сіла на ослін.
"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Тепер пливе на морі він.
А Евр в поденщики нанявся, —
Я к хочеш, так і помишляй!
Енеєві я ляпас дать;
На ласку послі не понадься,
Тогді від мене возьмеш чвирк"
Еол, оставшись на господі,
Якраз на морі і гора!
Все море зараз спузирило